Чи Потрібна Біоетиці Теорія Моралі?

На позір інтуїтивно завжди напрошується зв’язок етики, теорії моралі, із біоетико . Часто можна чути, з одного боку, про домагання прояснення “етичних істин”, що має на меті допомогти розв’язку надто складних практичних викликів, а, з іншого боку, про те, що розв’язок цих складних викликів є справою широкого кола експертів, але не філософів-теоретиків. Тож яка роль філософської теорії до застосовних і конкретних принципів біоетики? Сучасна застосовна етика, чи не найбільш виразнішою частиною якої є біоетика, пропонує доволі своєрідний зв’язок теорії з практикою. Про це, як на мене, дуже влучно зазначено у вступі до статті “Теорія та біоетика”: “Зв’язок біоетики з теоріями моралі теоріями складний. Для початку, є філософи, які роблять чимало для біоетики, і для загалу їхня дисципліна маже за визначенням є теоретичною. Тому, коли їх просять розглянути значення моральних теоретизувань у біоетиці, вони говорять, і це природньо випливає з їхній філософських позицій, про те, що моральна теорія має вирішальне, якщо не незамінне значення. У той же час є ті, хто ставить під сумнів модель біоетики як “застосовної етики”. Грубо кажучи, згідно цієї моделі та чи інша теорія моралі (наприклад, утилітаризм, кантіанська деонтологія, теорія цінностей) накладається на якусь проблему застосовної етики в надії розв’язати її. Така модель, на думку її противників, перебільшує відокремлення теоретичного від застосовного. Крім того, є такі дослідники, як Віл Кімліка (1993 [1996]), які вважають, що моральна теорія не повинна брати участь у виробленні державної політики щодо біоетичних питань.