Феноменологічна Філософія: Від «Досвіду Іншого» До «Досвіду Етичного»

Поширеним у сучасній філософії є уявлення про те, що етичне не можна визначати поза конституцією людського світу [Ренч, 2010]. Але що тоді означає «мислити етичне»? Чи не є судження про етичне «звуженням», а значить лише випадком мовленнєво го слововжитку? І що є підставою або умовою такого судження? Одразу й можемо відповісти, що судження про етичне як належне можуть висновуватись із переживання первинної самоданості світу, про яку йдеться у феноменології. Тоді ми в змозі вести мову про етичне не тільки як про висловлювання про нього за правилами мови, а як про граничні умови практик взагалі, що висновуються з очевидністю із життєсвіту. Отже, йдеться про специфічний та унікальний досвід — досвід етичного. Актуальність проблеми феноменологічного об ґрунтування досвіду етичного зумовлена станом су час ного філософського знання загалом. Так, недостатніми видаються прояснення стосунку «людської ситуації» та етичного. Варіанти розв’язання цієї проблеми варіюють між повним вилученням етичного із людської ситуації і цілковитим ототожненням condition humana та етичної сфери. Відтак, ці проекти етичного потребують феноменологічного прояснення, яке здатне запобігти такого роду редукціонізму.