Витівки Українського Орієнталізму

Мені зовсім не хотілося поспішати до чоловічого гарему Роксолани, в якому й без мене набереться повно тих, що віддали їй своє ім'я. Тим більше, що йшлося про написання історичної рецензії на 26-серійний кіносеріал під її іменем. Попервах мені не бракувало ентузіазму, бо матеріалу познущатися над фільмом вистачало. Але виявилося, що важко писати рецензію, коли хочеться правити кожний епізод, кожну репліку, міміку, жест, деталі вбрання та декорацій. Братися за таку роботу - це все одно, що писати альтернативний кіносценарій або трактат про те, як, на мою думку, не треба ставити історичне кіно. Треба міняти фах, а з якого дива? Винагороди за це, - хай не гонорарів, на мізерність яких нарікали творці фільму, а хоч трохи «пищи, достойной султана» (цитата зі сценарію), що залишалася після зйомок; зрештою, кримського сонеч ка завдяки тим-таки зйомкам - хай не на цілий курортний сезон, а хоч на тиждень, — сподіватися було годі. Вже написавши колись рецензію на сценарій серіалу й діставши за ню тринадцять із чимось теперішніх гривень, я уявляв цілком предметно, на що варто розраховувати.