Що Таке Історія України?: Ревізуючи Теорему О. Пріцака

Наукову спадщину Омеляна Пріцака матеріалізують понад дві тисячі друкованих праць у багатьох галузях гуманітаристики, поважні академічні посади та засновані наукові інституції. Сам професор Пріцак найбільше пишався створенням Українського наукового інституту Гарвардського університету і з гордістю говорив, що цей інститут існуватиме, допоки існуватиме Америка. З відстані часу видно також, що присутність України у світовому науковому дискурсі, гарантована цим інститутом, перешкоджала її провінціалізації та асиміляції радянським режимом, і в такий спосіб інститут зробив внесок у народження та міжнародне визнання незалежної України 1991 р. Проте головним спадком для вченого є ідеї. Це їх представляють публікації, академічні позиції та суспільне визнання. Власне, О. Пріцак часто промовляв, що місією вченого є саме творення нових ідей, і заохочував молодших колег, як-от мене: «У науці головне – це поставити нову проблему». Йому самому дороговказом слугували слова бельгійського історика Анрі Піренна (1862–1935), які він обрав епіграфом до своєї головної праці «Походження Русі»: «Усі теорії відмирають. Відімре і моя. Однак я вірю, що принаймні зробив один крок до істини».