Чари Й Парадокси Історицизму

У 1828 Гайнріх Гюбш (Heinrich Hübsch), 1795–1863, – архітектор, що жив і працював у Мюнхені при дворі короля Людвіґа І Баварського, написав есей під вельми промовистою назвою «В якому стилі нам слід будувати?» (In welchem Stil sollen wir bauen). Там він порушив принципове питання, що мучило й не давало спокою архітекторам Європи понад століття. Питання програмне і невипадкове. У ньому сконцентровано головний і засадничий принцип тогочасного архітектурного мислення: історицизм. Так можна схарактеризувати потужну загальну тенденцію архітектури Європи від 1830-х і до початку ХХ ст. Інколи цей спосіб архітектурного «мислення за допомогою історії» ще називають еклектикою або «сумішшю стилів»: перед нашим поглядом постають наче уламки епох, зібрані в асамбляжі окремі фрагменти... Спробуємо прояснити культурну ситуацію, у якій постає феномен історицизму, а вже тоді перейдемо до аналізу деяких його архітектурних утілень та практик «застосування історії».