Психологічний Контекст Групової Дискусії З Проблеми Колективної Травми

Хоча для психологів уже давно термін «травма» став одним із базових психологічних конструктів їх практичної роботи, однак термін «колективна травма» сприймається психологічною спільнотою неоднозначно та викликає дискусії стосовно його наукового статусу, онтології та гносеології цього явища. Зазначимо, що переважна кількість досліджень колективної травми припадає на зарубіжних авторів (В. Болебер, П. Келерман, Д. ван Кампенхаут, А. Ассман, К. Еріксон, К. Коннелі, М. Холлік та ін.), а в наукових психологічних колах країн колишнього СРСР обмежується невеликою кількістю імен. Так, в українській психологічній думці колективній травмі присвячені окремі праці Горностая П.П., Найдьонової Л.А., Суший О.В. Під час проведення круглих столів розгортаються дискусії щодо правомірності зазначеного терміну та можливостей його дослідження. Ще більшої поляризованості думки та зсуву групової дискусії до суб’єктивних аргументів набувають обговорення конкретних колективних травм, які мають політичне забарвлення, зокрема, травми, яку отримали українці під час Голодомору. Чорнобильська катастрофа, не дивлячись на її відносну історичну віддаленість від сьогодення, не викликає бурхливих емоційних обговорень під час соціодраматичних реконструкцій, психодраматичних перфомансів або ж публічних дискусій. Техногенний характер катастрофи, відносна відсутність порушення соціальної справедливості серед населення, хоча й запізнілий, але публічний аналіз причин катастрофи, називання винуватців – всі ці фактори, з нашого погляду, не призвели до відчуття великою групою людей себе жертвами, які зазвичай, на думку обивателя, «самі винуваті в тому, що сталось і заслуговують на страждання».