Міф Як Засіб Конструювання Соціальної Ідентичності
Year:
2019Published in:
Всеукраїнський Конгрес Із Соціальної Психології «Соціальна Психологія Сьогодні: Здобутки І Перспективи»Коли група позиціонує себе в соціальному просторі, є новоствореною, то їй зазвичай не вистачає фактів про історію свого функціонування. Щоб самовизначитися та набути власної ідентичності, члени групи починають несвідомо вдаватися до створення розповідей про власну особливу роль у становленні групи та її вплив на більш широкий соціум. Ступінь достовірності історії може варіювати в діапазоні від правдивої до неправдивої, але абсолютної правдивості у таких історій зазвичай не існує, бо колективне творення групою людей розповіді неминуче призводить до спонтанного вияву креативності. Так, реальна історія може перерости в легенду, а згодом стати міфом. Грецький міф про триста спартанців базується на реальних подіях, але кількість захисників і нападників суттєво змінена на користь того, щоб показати безстрашність перших та боягузтво других. Однак, існують історії абсолютно неправдиві, але які з успіхом виконують функцію презентації героїчного минулого, яке забезпечує достойне позиціонування групи в теперішньому. Одним із яскравих прикладів таких неправдивих або напівправдивих у переважній більшості розповідей є історії про піонерів-героїв, які були частиною комуністичної ідеології в СРСР та слугували процесам ідентифікації членів дитячої організації піонерів як юних ленінців, відданих ідеям комунізму.