«Вказівний Палець» В Європейських Манускриптах Пізнього Середньовіччя (Зі Збірки Інституту Рукопису НБУ Ім. В. Вернадського)

У статті досліджується роль манікули в манускриптах Західної Європи пізнього середньовіччя на прикладі «Сентенції святих отців» Петра «Соларда» (Ф І, № 5944) та «Збірка творів римських авторів» (Ф І, № 5893) зі збірки Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Простежено зміну функціонування цього маргінального знаку на берегах рукописної книги, що створена на пергаменті та папері. Встановлено чотири типи взаємодії між текстом та манікулою: вказується відразу на певну значну частину тексту; «палець» видовжується, щоб вказати більш точно; вказується на конкретний рядок або словосполучення; від маргіналії відходить лінія, що підкреслює текст. Виділено три частини самої позначки: «вказівний палець», «зап’ястя», «комірець одягу». Стверджується, що головною функцією цього маргінального знаку – вказувати, відзначати частину тексту. Ця функція втрачається з часом та ширшим використанням паперу на заміну пергаменту. На основі аналізу тексту ідентифіковано автора «Сентенцій святих отців» Петра Ломбардського (а не Солард). Показано перспективу дослідження «Збірки творів римських авторів» на основі вивчення маргінальних знаків для встановлення місця копіювання та датування рукопису.