Ресурси Посттравматичного Зростання Українців В Умовах Війни

У статті аналізуються психологічні наслідки війни, розкривається феномен посттравматичного зростання в умовах війни в Україні. Посттравматичне зростання розглядається через функціонально-дескриптивну модель Р. Тадеші та Л. Калхауна. Метою дослідження є визначення психологічних особливостей посттравматичного зростання військовослужбовців та цивільних осіб через визначення специфіки особистісних ресурсів та сенсу життя (ступінь його наявності чи етап пошуку) як чинників посттравматичного зростання. В якості інструментарію було застосовано опитувальник посттравматичного зростання (Р. Тадеші, Л. Калхаун); опитувальник сенсу життя та опитувальник психологічної ресурсності особистості (О.С. Штепа). Обробка даних здійснювалась за допомогою програми Jamovi. Аналізувались описові статистики, порівнювались вираженість показників у групах за допомогою параметричного критерію t Стюдента, а також було проведено регресійний аналіз. Дослідження було проведене за участю 220 чоловіків: 116 військовослужбовців та 104 цивільних осіб. Середній вік військовослужбовців становив 31,9 років, цивільних – 33 роки. Встановлено, що посттравматичне зростання у військовослужбовців має більший потенціал, перебувають у пошуку нового сенсу життя і краще володіють знаннями способів зменшення та позбавлення напруги й уміння їх задіювати з метою заспокоїтись та відчути внутрішню рівновагу, володіють уміннями поповнювати свої психологічні ресурси шляхом творчості, успіху, любові. Уточнено, що посттравматичне зростання військовослужбовців найбільш пов’язане з відкритістю до взаємин із іншими людьми, відкритістю до життя. Для цивільних найбільш значимим є успіх як суб’єктивне відчуття вдалої самореалізації, здатність організовувати ситуації, які сприяють найповнішому саморозкриттю.