Психологічне Благополуччя Українських Чоловіків У Румунії (Емпіричне Порівняльне Дослідження)

Тема ментального здоров’я осіб, які перебувають у статусі вимушених переселенців, набуває особливої актуальності в умовах сучасних геополітичних реалій. Із початком повномасштабної збройної агресії росії проти України, 24 лютого 2022 року, мільйони українців були змушені покинути свої домівки, залишити звичне соціальне середовище та шукати прихисток у безпечніших регіонах як усередині країни, так і за її межами. Повномасштабна війна стала одним із найбільших факторів переміщення населення в Європі з часів Другої світової війни, спричинивши глибоку гуманітарну кризу. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, до кінця 2022 року кількість людей у світі, які були змушені залишити свої місця проживання через збройні конфлікти, насильство, переслідування та порушення прав людини, перевищила 108 мільйонів, що на 19,1 мільйона більше порівняно з попереднім роком. У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічного благополуччя українських чоловіків, які внаслідок повномасштабної війни перебувають у статусі вимушених переселенців у Румунії. Метою стало вивчення рівнів психологічного та суб’єктивного благополуччя в переселенців і переселенок, а також виявлення статевих відмінностей у переживанні психоемоційних станів. У дослідженні взяла участь 61 особа – 30 чоловіків і 31 жінка віком від 18 до 45 років. Збір даних здійснювався за методиками К. Ріфф, Е. Дінера, Г. Айзенка та авторською анкетою. Результати показали, що чоловіки частіше демонструють середній рівень тривожності, підвищену ригідність і нижчу задоволеність життям, що може бути зумовлено змінами соціальних ролей, очікуваннями щодо поведінки та зниженим самосприйняттям. Жінки натомість проявили вищу емоційну стабільність, соціальну інтегрованість і кращу адаптивність. Кореляційний аналіз підтвердив зв’язки між психоемоційними станами та ключовими компонентами благополуччя. Порівняння з попередніми дослідженнями вказує на потребу врахувати статевовікові особливості під час розробки психосоціальних програм підтримки. Перспективою подальших досліджень є зіставлення показників благополуччя осіб, які залишилися в Україні, з тими, хто перебуває за її межами