Регіоналістика Для Економістів: Актуалізація Освітніх Компетенцій

Для територіальних господарських процесів, які реалізуються у сучасному економічному просторі, притаманними є закономірності, з описанням яких погано справляються економічні теорії, викладені у більшості вітчизняних підручників з регіональної економіки. Регіони вже давно перестали бути класичними об’єктами управління, «економічні райони» набули нового сенсу, а продуктивні сили вже ніхто не розміщує. Натомість відбувається вільний рух і розміщення капіталу на територіях, де створені відповідні умови, а регіони конкурують за можливість його залучення. Причому йдеться не тільки про виробничий і фінансовий капітал, але й про людський, інноваційний та інші його види, які виконують функцію драйверів розвитку. Сучасний регіон постійно перебуває у взаємодії з зовнішнім світом і змінюється разом із ним, що зосереджує увагу не стільки статичному стані його економіки, скільки на процесах внутрішньої динаміки і розвитку. З позицій постнекласичної раціональності об’єктом управління є не те, що існує, а те, що виникає, відповідно важливим постає не тільки потенціал і наявний ресурс території, а можливість актуалізувати його ефективне використання в сучасному економічному просторі, тобто перетворити у продуктивний капітал. Постнекласичний тип наукової раціональності визначає зрушення і в методології управління, яка опирається на загальну теорію систем. В управлінні відбувається перехід від парадигми «суб’єкт - об’єкт» до парадигми «суб’єкт - суб’єкт», що своєю чергою формує нові уявлення про базові види, механізми і моделі управління [1]. У контексті такої парадигми основні механізми управління пов’язані з впливами на активних суб’єктів: психологічні, економічні, організаційні, правові та ін.