Законодавча Процедура В Україні Та Її Вплив На Якість Законів

Магістерська робота присвячена дослідженню законодавчої процедури в Україні та її впливу на прийняття якісних законів в їх загально-соціальному розумінні. В дослідженні проаналізовано природу законодавчої процедури, виокремлені основні її принципи, а також відмежовано поняття «законодавча процедура» від суміжних понять. Автор досліджує чотири стадії законодавчої процедури (законодавча ініціатива, обговорення законопроектів, прийняття закону та підписання і опублікування закону) з точки зору дотримання принципів законодавчої процедури, ролі суб’єктів законодавчої процедури, а також з точки зору наявного правового регулювання в Україні та практики його застосування. На підставі аналізу рішень, ухвалених парламентом протягом листопада 2014 – грудня 2015 років, виявлено основні хиби законодавчої процедури в Україні. Результатом проведеного дослідження стали рекомендації щодо шляхів вдосконалення законодавчої процедури в Україні. Перша частина рекомендацій пов’язана із внесенням змін до Конституції України – це, зокрема, позбавлення Президента України права законодавчої ініціативи; прийняття законів більшістю від присутніх народних депутатів; обмеження права вето Президента України виключно до питань конституційності закону; подолання вето Президента України у парламенті більшістю від його конституційного складу. Друга частина рекомендацій може бути впроваджена на рівні Регламенту Верховної Ради – це, зокрема, обмеження права законодавчої ініціативи народних депутатів України шляхом встановлення мінімальної кількості ініціаторів законопроекту та запровадження правила, відповідно до якого єдиним ініціатором законопроектів, які регулюють сферу публічних фінансів, може бути Кабінет Міністрів України.