Як Забезпечити Максимальне Використання Потенціалу Програмно-Цільового Методу Бюджетування В Україні

За прикладом найбільш розвинених країн (зокрема, країн ОЕСР), в Україні вже протягом тривалого періоду часу триває впровадження програмного методу складання бюджету, в українській бюджетній термінології - програмно-цільового методу (ПЦМ). Водночас, за визначенням самого Міністерства фінансів України, яке є «власником» цього процесу, ефективність ПЦМ Україні є недостатньою. Метою даного дослідження є визначення шляхів забезпечення максимального використання потенціалу програмного бюджетування в Україні. Ми використали чотири методи дослідження. В рамках аналізу міжнародної дослідницької літератури було визначено три групи принципів, яким має відповідати як система бюджетування, так і ключові складові програмного бюджетування - бюджетні програми - аби забезпечити ефективність цього методу. Після цього, методом порівняння було визначено, чи відповідає законодавство та практика застосування програмного бюджетування в Україні цим принципам. В результаті було виявлено значну невідповідність між українською практикою та найкращими міжнародними підходами до застосування програмного бюджетування. Після цього ми дослідили нормативні документи Міністерства фінансів (desk research), шість паспортів бюджетних програм, а також провели глибинні інтерв’ю з державними службовцями, які безпосередньо задіяні в процесі складання бюджетних програм у Міністерстві фінансів та трьох обраних міністерствах. В результаті визначили причини невідповідності української практики застосування ПЦМ найкращим практикам. Ми побачили, що українські органи влади застосовують ПЦМ формально, але не за суттю. Це призводить до недостатньо чіткого формулювання цілей державної політики та методів їх досягнення, відсутності розрахунку необхідних ресурсів, та до подвійного адміністративного навантаження державних службовців. Із цієї ситуації є два виходи – повернутися до «порядкового» (line-item) бюджетування, яке діяло до 2001 року або по-справжньому впровадити ПЦМ. Ми рекомендуємо другий шлях. Для цього потрібно (1) значно посилити спроможність як галузевих (лінійних) міністерств, так і Міністерства фінансів до коректного застосування ПЦМ, у тому числі через проведення інтенсивного навчання та розширення команди Міністерства фінансів, яка супроводжує процес складання паспортів бюджетних програм; (2) виправити недоліки нормативного регулювання, (3) забезпечити кращу комунікацію завдань та потенційного позитивного впливу програмно-цільового методу бюджетування на ефективність бюджетного планування в уряді як політичному керівництву самих міністерств, так і керівництву уряду та парламенту