Вживання Алкоголю В Суспільстві Гетьманщини 18 Століття як Маркер Якості Життя

Метоюстатті є вивчення культури вживання алкоголю в Гетьманщині 18століттяяк маркеру якості життя. Автором проаналізовано щоденники козацьких старшин та епістолярну спадщину даного періоду, виокремлено згадки про вживання алкогольних напоїв, обставини, випадки зловживань. Методологіядослідження обумовлена метою та особливостями основних джерел й окрім застосування загальнонауковихметодів (аналізу,синтезу) передбачає використання мікроісторичного підходу, елементів просопографії та соціальної історії. Оскільки йдеться насамперед про аналіз щоденників, то застосовано теоретичні напрацювання французького дослідника Філіпа Лежена, який розглядав розвиток щоденників від «бухгалтерії минулого» до емоційних нотаток. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вживання алкоголю розглядається не як шкідлива звичка чи певна галузь економіки, а як складник дозвіллєвої поведінки людини, реалізацію невітальних потреб, щовизначало також і якість життя. Зроблено висновки, що з точки зору традиційних маркерів якості українське ранньомодерне суспільство було доволі гомогенним (тривалість життя, смертність, хвороби). Навіть харчування простолюдута еліти часто було схожим. Але вживання алкогольних напоїв було якраз одним із тих маркерів, що на повсякденному рівні засвідчував вищий чи нижчий рівень добробуту. Але їхня споживацька культура була істотно різною. Якраз з точки зору вживання алкоголю –частоти, обсягів,його асортименту, можна спостерігати різницю в повсякденному житті і його якості. Належність до вищого соціального статусу і фінансові ресурси надавали доступ до більш якісного алкоголю та більш якісного його споживання. При цьому козацька старшина Гетьманщини мала доступ до алкоголю, що вироблявся в різних країнах і відповідав штибу життя тогочасної європейської знаті. Цим «зацні» люди старої України були схожими із європейським естеблішментом.