Вихідці З Села Серед Населення Переяслава 60-Х Рр. XVIII Ст. (За Даними Генерального Опису Лівобережної України 1765–1769 Рр.)

Історичний аспект демографічних процесів в Україні дотепер залишається малодослідженим. Це стосується, зокрема, Лівобережної України другої половини XVIII ст. Втім, уже сучасники відзначали певні особливості розвитку народонаселення у зазначеному регіоні. «Вельми мало чоловік там умирає: де ся в яковій країні на світ народжає» — йдеться в одному з віршів Климентія Зіновіїва [1, 38–39]. Поет, який був свідком міграційних процесів, що відбувалися на території Правобережної України та Гетьманщини у другій половині XVII – на початку XVIII ст., відзначав їхню інтенсивність. Інтенсивні міграції, спрямовані тоді на заселення Слобожанщини, Новоросії та інших регіонів, поєднувалися з переміщенням населення у межах одного полку. Такі процеси мали значний вплив на формування етнічного складу населення, розвиток окремих регіонів і населених пунктів, а тому не залишилися поза увагою вітчизняної історичної науки. Основні напрями та розміри міграцій на території Гетьманщини у другій половині XVII–XVIII ст. дослідив Олександр Гуржій [2]. Міграції, спрямовані на заселення Новоросії, вивчав Володимир Кабузан [3], якому ж належить ряд інших праць, присвячених руху українського населення до Росії [4], та монографія «Изменения в размещении населения России в XVIII – первой половине XIX вв.», де є дані і про населення українських земель [5]. Міграційні процеси на Правобережній Україні у XVII – на початку XVIII ст. досліджені А. Муляром.