Політика Впровадження Балансуючої Генерації Для Подолання Зелено-Вугільного Парадоксу в Україні

Ключовою метою Енергетичної стратегії України є скорочення обсягу викидів СО2 при виробництві електроенергії. До 2035 р. Україна взяла на себе зобов’язання знизити їх на 50% порівняно з 1990 р. та збільшити частку відновлювальної генерації до 25%. Проте чи можливо це зробити? Наразі консенсусу немає. Одна група дослідників та розробників політик вважає, що українська енергосистема здатна прийняти до 25% відновлювальних джерел без потреби в додаткових потужностях. Друга група вказує на те, що через високу залежність ВДЕ від погодних умов система потребуватиме додаткових інвестицій у теплову генерацію для балансування ВДЕ, що призведе до підвищення викидів. Таке явище отримало назву «зелено-вугільний парадокс». Ґрунтуючись на дослідженні досвіду інших країн та моделюванні за допомогою IRENA FlexTool ми з’ясували, що проблема зелено-вугільного парадоксу в Україні не виникне навіть при збільшенні частки ВДЕ до 25% від встановлених потужностей. Отже, Україна зможе досягнути поставлених у Енергетичній стратегії цілей. Хоча це не створить дисбалансів у вигляді нестачі електроенергії, енергосистема все одно потерпатиме від нестачі гнучкості, яка проявлятиметься у великій кількості примусових обмежень виробництва ВДЕ, що потребуватиме додаткових витрат бюджету. У ході дослідження ми дійшли до висновків, що для збільшення частки ВДЕ і послаблення нестачі гнучкості енергосистеми Україні потрібно буде інвестувати у накопичення електроенергії (ГАЕС та акумулятори), що дозволить знизити штрафи за обмеження ВДЕ на 82%. Водночас уникнення зелено-вугільного парадоксу потребуватиме збереження високої частки атомної генерації.