Балконний Простір: Антрополого-Соціологічна Розвідка

Балкон — один із найбільш упізнаваних для містян елементів міської архітектури. Але попри його звичність, зрозумілість і, здавалося б, повсякденність, він завжди привертає увагу. Передусім це пояснюється архітектурним задумом — балкон має утворювати виступ на будинковій стіні, а отже, бути помітним. Балкон ніби «напрошується» на увагу до себе. Останнім часом тема пострадянських балконів набула популярності та зазнала жвавих публічних обговорень, адже мешканці багатоквартирних будинків, перебудовуючи балкони, фактично зазіхають на естетику будівель, їхню архітектурну цілісність та стилістичний задум, чим роблять цей елемент іще помітнішим. Фасади втратили довершеність і чистоту, замислену архітекторами, перетворившись на еклектичні «клаптикові картинки», що творять фрейми повсякденної візуальної атмосфери міського буття. Цією кабінетно-польовою розвідкою ми прагнемо схарактеризувати феномен пострадянського українського балкона крізь призму того, як цей архітектурний елемент (де)конструює урбаністичні простори і увиразнюється в серії практик, що їх мешканці міських помешкань реалізують на балконах